Еще про Бармаглота. Или Жабохряка )))

Оригинал взят у в Еще про Бармаглота. Или Жабохряка )))

Хорошая подборка Бармоглот-переводов.Почитал с удовольствием. А еще Бармоглот это пример креатив-хак "Объединение" и креатив-игра "Обзывайка"

(юпик, чтоль, забацать?)))

Многие знают считающийся классическим перевод Jabberwocky, но не все видели классического Бармаглота в трактовке Джона Тенниела. Ниже ролик с английской версией знаменитого стишка и почти всеми известными изображениями Бармаглота, а также практически все известные переводы 


JABBERWOCKY

Twas brillig, and the slithy toves
Did gyre and gimble in the wabe:
All mimsy were the borogoves,
And the mome raths outgrabe

Beware the Jabberwock, my son!
The jaws that bite, the claws that catch!
Beware the Jubjub bird, and shun
The frumious Bandersnatch!

He took his vorpal sword in hand:
Long time the manxome foe he sought —
So rested he by the Tumtum tree
And stood awhile in thought.

And, as in uffish thought he stood,
The Jabberwock, with eyes of flame,
Came wiffling through the tulgey wood,
And burbled as it came!

One, two! One, two! And through, and through
The vorpal blade went snicker-snack!
He left it dead, and with its head
He went galumphing back.

And hast thou slain the Jabberwock?
Come to my arms, my beamish boy!
A frabjous day! Callooh! Callay!
He chortled in his joy.

Twas brillig, and the slithy toves
Did gyre and gimble in the wabe:
All mimsy were the borogoves,
And the mome raths outgrabe.

Собственно, классикаБАРМАГЛОТ (пер. Д. Орловской)

Варкалось. Хливкие шорьки
Пырялись по наве,
И хрюкотали зелюки,
Как мюмзики в мове.

О бойся Бармаглота, сын!
Он так свирлеп и дик,
А в глуще рымит исполин —
Злопастный Брандашмыг.

Hо взял он меч, и взял он щит,
Высоких полон дум.
В глущобу путь его лежит
Под дерево Тумтум.

Он стал под дерево и ждет,
И вдруг граахнул гром —
Летит ужасный Бармаглот
И пылкает огнем!

Раз-два, раз-два! Горит трава,
Взы-взы — стрижает меч,
Ува! Ува! И голова
Барабардает с плеч.

О светозарный мальчик мой!
Ты победил в бою!
О храброславленный герой,
Хвалу тебе пою!

Варкалось. Хливкие шорьки
Пырялись по наве,
И хрюкотали зелюки,
Как мюмзики в мове.

Бармаглот получает в глаз (из сериала Алиса)ТАРБОРМОШКИ (пер. А. Щербакова)

Розгрень. Юрзкие хомейки
Просвертели весь травас.
Айяяют брыскунчейки
Под скорячий рыжичас

"Сын мой, бойся Тарбормота!
Он когтист, клыкаст и лют.
Не ходи через болото:
Там ведь Цапчики живут!'

Быстрый меч берет он в руки
Стрембежит в лесной овраг,
И в овраге у корняги
Ждет, когда нагрянет враг.

Тяглодумчиво стоящий
Ожидает он и вот,
Бурворча, бредет сквозь чащу
Пламеглазый Тарбормот.

Он как крикнет! Меч как жикнет
Голова летит долой!
С ней под мышку он вприпрыжку
Возвращается домой.

"Победитель Тарбормота!
Дай тебя я лобзниму!
Урробраво! Привеслава!
Говорит отец ему…"

Розгрень. Юрзкие хомейки
Просвертели весь травас.
Айяяют брыскунчейки
Под скорячий рыжичас.

Обложка одноименной рок-оперыДЖАББЕРВОККУШКА (пер. В. и Л. Успенские)

Сварнело. Провко ящуки
Паробуртелись по вселянке;
Хворчастны были швабраки
Зелиньи чхрыли в издомлянке.

"Сын! Джаббервокка берегись:
Ужасны клюв его и лапа.
И птицы Джубджуб стерегись
И опаужься Бендерцапа!"

Взяв свой чумеч, он шел на шум,
Искал врага кровавологи
И подле дерева Тумтум
Остановился на дороге.

Стоит грозумчив и гневок, —
Вдруг огнеглазый и рычащий,
Дымясь восторгом, Джаббервокк
Летит к нему глумучей чащей.

Но вкривь-вкось чумеч кривой
Чикчикает над Джаббервокком,
И вот с отрубленной главой
Герой несется торжескоком.

"Как? Он убил его? Смотри!
Хитральчик мой, сынок лучавый!
О, харара! О, харара!
Какой денек героеславый"…

Сварнело. Провко ящуки
Паробуртелись по вселянке;
Хворчастны были швабраки
Зелиньи чхрыли в издомлянке.

Из игры American McGee’s AliceВЕРЛИОКА (пер. Т. Щепкиной-Куперник)

Было супно. Кругтелся, винтясь по земле,
Склипких козей царапистый рой.
Тихо мисиков стайка грустела во мгле.
Зеленавки хрющали порой.

— "Милый сын, Верлиоки беги, как огня,
Бойся хватких когтей и зубов!
Бойся птицы Юб-Юб и послушай меня:
Hеукротно свиреп Драколов".

Вынул меч он бурлатный тогда из ножен,
Hо дождаться врага все не мог:
И в глубейшую думу свою погружен,
Под ветвями Тум-Тума прилег.

И пока предавался он думам своим,
Верлиока вдруг из лесу — шасть!
Из смотрил его — жар, из дышил его — дым,
И пыхтя, раздыряется пасть.

Раз и два! Раз и два!.. Окровилась трава…
Он пронзил Верлиоку мечом.
Тот лежит неживой… А с его головой
Скоропясь, полетел он скачем.

— "Сын, ты зло погубил, Верлиоку убил!
Обмними меня — подвиг свершен.
Мой Блестянчик, хвала!.. Урла-лап! Кур-ла-ла!.."
Зауракал на радости он…

Было супно. Кругтелся, винтясь по земле,
Склипких козей царапистый рой.
Тихо мисиков стайка грустела во мгле.
Зеленавки хрющали порой.

УМЗАР (пер. В. Орла)

Сверкалось… Скойкие Сюды
Волчились у развел.
Дрожжали в лужасе грозды,
И крюх засвиревел.

"Ты Умзара страшись, мой сын!
Его следов искать не смей.
И помни: не ходи один
Ловить Сплетнистых Змей!"

Свой чудо-юдоострый меч
Он взял и двинулся вперед,
Hо — полон дум — он под Зум-Зум
Раскидистый идет.

И вот, пока он крепко спал,
Явился Умзар огневой,
И он на Рыбцаря напал:
Ты слышишь звонкий вой?

Да, чудо-юдоострый меч
Сильнее Умзара стократ!
Зверой побрит, Герой спешит,
Спешит споржественно назад.

"Я побредил его, Старик!
Позволь, тебя я обниму!" —
"Вот это час, вот это миг!" —
Отец сказал ему.

Сверкалось… Скойкие Сюды
Волчились у развел.
Дрожжали в лужасе грозды,
И крюх засвиревел.

ЗМЕЕГРЫЧ (пер. Л. Яхнина)

Червело. Ужные мрави
Кузали на снову.
За нисом прали курави,
Склюняя пелаву.

А длиннохрастый Змеегрыч
Уже рептит на зель,
И слышен плюстоустый злыч
За триныжды мезель.

И хребосклон темел. И бум
Гулел, как барабал.
Под дерным веревом Тум-Тум
Храбо Гатырь затал.

Твержал в крепке он чит и щеч,
И зорк его смолел.
Он Змеегрычу мог отсвечь
Триныжды головел.

Стражись, ужалый Змеегрыч,
Мерзей своей дрожбой!
Но встречь заграчил воплый крыч
И рыклый крылый вой.

Звекнул — раз-раз! — плоострый щеч,
И грыкнул длиннохраст.
Смерщела мразкая калечь.
Ура! Свержит злобаст!

Червело. Ужные мрави
Кузали на снову.
За нисом прали курави,
Склюняя пелаву.

БОРЧАРДЕС (пер. М. Вербицкого)

Однако яркалось, и смятные лаки
Кругались, разлавкие, в лазной овоче
Стынались тополстые полнокатаки
И были есатые лямы ихочи.

"О бойся Борчардеса, сын, его зубы
Отточены остро и когти сверкают!
Ужасно внимание птицы Жубжубы
И страшен бурлиственный Ларбокадаяц."

Берет поротрубенный меч и выходит
Он долго искал мердолагостной битвы
Hе может найти, и у дерева, вроде
Бамбам, он стоит в тишине и молитве

И лагостной думой и кления полный,
Он видит, как Борчердс, сдиревый и млявый
Шестит, громко брулькает, очи как зерна
Огня, раз и два — раз и ясь сквозь дубраву.

И сквозь, раз и два, раз и два, сквозь и через,
Как меч поротрубенный краско метает!
И мертвого здорона труп спрятав в вереск
Он с черепом мрачным домой пормошает.

"Приди ко мне, ангел, победою славен!
Смятение радости, плявная прелесть!
Прелественный день! Пре! Эвое! ИАО!"
Он хрюкал с достоинством, радостью пенясь.

Яркалось превленье и смятные лаки
И кугом, разлавкие, в лазной асери,
Тополстые ляпкие полнокатаки
И лямы есатые, репкие в мере.

МОРДОЛАК (пер. Д. Коновальчика)

Ложбилась смуть у возлесов.
Смерчки клонялись в зем.
Жельдей мурчащих горлосов
Был свышен хряпот всем.

Отрочье! Смрачен Мордолак,
Угрюмен и ловещ,
А в древнях створожит совраг —
Воротливый Заплещ!

Но, хватно задымая сеч,
Храбрелец в Златы влез
И поскачествовал навстречь
Там — тамошних древес.

Затайно скоротясь за щит
И в ждаль уперив гляд,
Он зрел, как Мордолак трыщит
И огнемечет смрад!

Раз — два — лся крежет! Но гудар
Взы — взы — бил звен сеча,
И гряхнул головянный шмар,
Упадно дохоча!

О дерзновейший мой храбрёл!
Твой цветел горделик!
Поют возлес и мшарный мздол,
Как сподвиг твой велик!

Ложбилась смуть у возлесов.
Смерчки клонялись в зем.
Жельдей мурчащих горлосов
Был свышен хряпот всем.

УБЕЩУР (пер. Д. Манина)

Сустились умерки. В мраве
Куржились сомно петляки
И волосистый головей
Вопел у Воп-реки.

"Сын, Убещура берегись,
Его клыктей, глушей и грыл.
Звелее он, чем Птица Грысь,
Грызней, чем Дырбущил!"

Он встал с мечом, сказал "Рискнем!"
И день и ночь везде рискал.
Hо изнемог, и лег в тенек
Под старый Саксакал.

Вдруг задрощал дремучий лес
И птицы взмыли, орыбев —
То Убещур гремучий лез,
И изверкал огнев.

"Урай! Урой!" — вскричал герой,
Разя мечом, что было сил.
И звей порух и тухлый дух
Из пусти испустил.

"Виват! Побейда! Бравево!
Извраг поврежен напровал!" —
В побъятья заключив его
Отец воскликовал.

Сустились умерки. В мраве
Куржились сомно петляки
И волосистый головей
Вопел у Воп-реки.

Украинские переводы

Курзу-Верзу (пер. М. Лукаша)

Був смажень, і швимкі яски
Спіралили в кружві,
І марамульки йшли в псашки,
Як трулі долові.

"Мій сину, бійсь Курзу-Верзу,
То зубий дряполап!
Не знайся з птицею Зу-зу
І велезнем Хап-Хап!"

Меча-штрича він в руки взяв,
Тропив ворожий слід,
І в думній тужі спочивав
Під дервом діодід.

Та раптом — цвист! оглушний цвист!
Кругом погонь вашить,
В тримучім лісі никне лист —
Курзу-Верзу телить!

Він раз мечем! він два штричем,
Аж кервиться торва!
І барбаризнула з плечей
Сміюцька долова!

"Ти вбив грозу Курзу-Верзу?
Ти, слинку, чудодець!
"О лавний день! Стрибай пісень,
Тодімо у ханець!"

Був смажень, і швимкі яски
Спіралили в кружві,
І марамульки йшли в псашки,
Як трулі долові.

Бормоглуп (пер. М. Коливай)

Блищалось, слизі лабузьки
На хвиді кружали й спірли,
Дражнилки всі були дзузьки,
І миги застрімли.

«Не знайся з Бормоглупом, син!
Щелепи — бряк, когтяки — кряк!
Пташина Джуджуб — зась, і ще –
Сварлимий Бандохряк!»

Він в руку взяв вихрятель-меч
І довго ворога шукав,
Спочив під деревом Там-Там,
Там думу провтикав.

А поки він стояв-куняв,
Вже Бормоглуп — вогонь в очах –
Зі свистом лісом проганяв,
Бормочучи в кущах.

Раз-два, раз-два. І знов, і знов
Вихрятель-меч захрумотів.
Балду він зніс, в руках поніс, —
Стрибав і хихотів.

«То вбитий хижий Бормоглуп?
О, йди до мене, сяйний син!
Це знаний день! Дзелінь-Дзелень!»
Сміявсь він без зупин.

Блищалось, слизі лабузьки
На хвиді кружали й спірли,
Дражнилки всі були дзузьки,
І миги застрімли.

Бурмозвій (пер. І. Коваль)

Шов печір. Яштпорки слибкі
В трамичці дзигали якраз
Свистали свердлов'ї бідкі
І звинки мрюкали весь час.

«Бійсь Бурмозвія, сину мій –
Рвуть кігті, щелепи кліщать –
І страхожись його обійм,
Що все на світі вщент трощать».

У руку воїн меч стрий взяв:
Здавна шукав врага собі,
І попід теревом устав
З думками про майбутній бій.

Німчазно свій тягар він ніс,
А Бурмозвій з вогнем в очах
Зі свистом пролітав крізь ліс
І мимрив, туркотів, бурчав.

Раз-два! Раз-два! Наскрізь! Удар!
Навпіл стерний клинок рубав.
І взявши голову, як збар,
У радощах герой вертав.

«Ти Бурмозвія подолав?
Прилинь до серця, хлопче мій!
Знаметний день! Шесть і Гвала!
Святкуй, звитяжець, і радій!»

Шов печір. Яштпорки слибкі
В трамичці дзигали якраз
Свистали свердлов'ї бідкі
І звинки мрюкали весь час.

Жабохряк (пер. Г. Висоцької)

В яснечір слизіли штапки,
Кружли в деленій зелеві,
І фрусяли на всі боки,
І щурили кві-кві.

«Ой сину, вкусить Жабохряк!
Зубами-гар! А клешні-хряп!
І Джумбоптах, і Бандохап,
Що їх бояться всяк».

Син вертомеч узяв до рук
І довго шуки ворогав,
Ліг коло дерева Тук-Тук
Ідумудумував.

А поки він думачив дум,
То Жабохряк з вогнем в очах,
Здійнявши дісом ликий шум,
Прилепетів, бурчах.

І штурх, і штрик!
І раз, і два!
Стікає кров'ю змієгад.
Вже в сина в торбі голова,
І рад спішить назад.

«Ти Жабохряка поборов?
Радітися пора прийшла!
Іди цьом-цьом!
Щоб був здоров.
Тобі хвара! Ула!".

В яснечір слизіли штапки,
Кружли в деленій зелеві,
І фрусяли на всі боки,
І щурили кві-кві.

Зябрововк.

Брилялося. Сльозькі мухри
Тицялись у хвильбі.
Пацякали веретуни
Мов грибки у ставбі.

Мій сину! Зябрововк страшний!
Звів щелепи до дзьоба.
Страшися павиці Жум-Жум,
Трим ти від Бандер-жлоба.

Меча штрикучого схопив.
Знайшов у тумбо-ліс.
Припав на думку і стоїть,
Чи каючи під ніс.

Допоки він стояв-куняв
Настала свисна мить.
Крилає Зябрововк над ним,
Очима мерехтить.

Хубовсь-тубовсь! Штрикучий меч
По пиці стук і грюк.
Злітає голова із плеч,
Зябрововку — каюк.

Все! Вбитий Зябрововк швидкий.
Співаймо — Будьмо, гей!
До мене, синку, припади.
Славімо до людей.

Брилялося. Сльозькі мухри
Тицялись у хвильбі.
Пацякали веретуни
Мов грибки у ставбі.

Белорусская версия
Жаблацмокія
У час верчавання, крыпезу
Свюлiлi склiбкiя таўкi.
Ды шкробныя, як баргузы,
Смыхчалi мамсюкi.

«Да Жаблацмока не хадзi
У краi жахлiвай даўнiны,
Каб не сустрэўся Юб’юб злы
Ды Бандэрцап фрумны.»

Але хлапчук узяў ворплы меч
I ворлага пайшоў шукаць.
Пад дрэвам тумтумным прысеў,
Каб манлака чакаць.

Але нядоўга ён уфеў:
Паветра, раптам, нехта спёк,
То вогнiшчам забурбулеў
Благлiвы Жаблацмок.

Раз! Два! Раз! Два! Та! Да! Та! Да!
Жыгжыгае лязом клiнок!
I галава ў манлака
Адлётвае ў бок!

«Забiт табою Жаблацмок?!
Прамень жа, у рук маiх палон!
О фрабны дзень! О скок! О скок!»
— З усмешкай харлiць ён!

У час верчаваньня, крыпезу
Свюлiлi склiбкiя таўкi
Ды шкробныя, як баргузы,
Смыхчалi мамсюкi